Архів Публікацій

Забута історія національного прапора – частина 3

173

Український стяг на старій листівці (початок 20 ст.)

Національний Прапор України, яким він має бути: жовто-блакитним чи все ж синьо-жовтим?


Це – закінчення публікації.
Частина 1 тут
Частина 2 тут

Передмова та застереження.
Деякі “історики” наполегливо продовжують стверджувати, що “перевертати прапор України – це провокація або неуцтво”.
Чому ж тоді нарід звик до формулювання “жовто-блакитний”, а державним прапором в Україні було затверджено синьо-жовтий стяг?
Перевертати, чи можливо все ж “повертати”?
Чи є історичні підстави для використання жовто-блакитного прапора?

Для того, щоб розібратись в наведених питаннях виникла ідея систематизувати всі доступні історичні світлини, документи та свідчення, що стосується жовто-блакитного прапора.
Якщо хтось бажає для себе зрозуміти: “чи є підстави для використання жовто-блакитного чи ні?” – ця стаття написана для Вас.

Ще одне застереження: публікація не має на меті пропагування націоналізму, нацизму (екологічного чи не екологічного).

Тому будь-які згадки та використання символіки, пов’язаної з цими явищами, слід розглядати виключно в аспекті історичної ретроспективи.
Матеріали наводяться в хронологічному порядку.

Кожна публікація має посилання на джерело, де було знайдено оригінальні фотоматеріали.

Тобто Ви можете перейти на сторінку і пересвідчитись, що матеріал не “зроблений” вчора в фотошопі десь в Ольгіно, а вже має певну історію.

Оскільки свідчень виявилось достатньо багато, довелось розділити статтю на ряд окремих публікацій.

В попередній публікації ми зупинились на діяльності Українського Визвольного Війська.

Перед продовженням перегляду матеріалів, прошу дати відповідь на питання:
чи ви готові ознайомитись з документами, які рвуть москальську вату в шмаття, а у персон, які дотримуються просовєтських поглядів, викликають напади епілепсії, глибоку депресію, а місцями (у затятих комуністів) – припинення роботи центральної та периферійної нервової системи?

Якщо відповідь “так” – тоді рухаємось далі.


118

Стаття, присвячена помічникам Люфтваффе з журнала “Однострiй”.

Можливо ця сторінка історії нашого народу і не дуже приємна, і не належить до тих, якими слід пишатись?

В квітні 2015 р. Законом України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті” учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті було надано спеціальний статус.

Повний перелік таких організацій, структур та формувань мав бути затвердженим Кабінетом Міністрів України, але на даний момент його не існує.

Цікаво, українські юнацькі протилітунські формації теж увійдуть до даного переліку? Хто зна?

120

Газета “До перемоги”, про українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), жовтень 1944 р.

Я вже сумніваюсь в доцільності переконувати, що на чорно-білих світлинах минулого сторіччя світлий колір згори означає жовтий, а темніший знизу – це блакитний.

Тому надалі від таких коментарів утримаюсь.

119

Агітація – з музею визвольної боротьби в м. Львові.

Восени 1942 р., за ініціативи керівництва “Гітлерюгенду”, схваленої Гітлером, для допоміжної служби вперше були набрані німецькі підлітки. Реакція самих німців виявилася неоднозначною.

Ставлення деяких політиків до мобілізації неповнолітніх висловив у листі до Герінгу Г Шaxт листопада 1942 р Він писав: “Залучення 15-літніх до служби може бути виправдане з цінною точки зору, але це послабить впевненість німців у перемогу”.

123

Реконструкція українського СС-Юнака (з Галичини), 1944 р.

У другій половині квітня 1944 р. полковник Альфред Бізанц, який очолював ВУ дивізії “Галичина”, повідомив членів УЦК про проїзд з Берліна 22 німецьких військових які, за дорученням Нікелю, повинні провести в Східній Галичині набір молоді.
Представники УЦК повинні були надати всю можливу допомогу при проведенні набору і підписати відозви до українського юнацтва, підготовлені німцями в рекламних цілях.

122

Кокарда юнацької протилітунської формації, 1944 р.

Керівництво Комітету, не вітаючи залучення до військової служби неповнолітніх, висунуло зустрічні вимоги про строгу добровільності набору, про збільшення вікового порогу до 16 років, про можливість опіки над підлітками під час проходження ними служби. Лише останній пункт вимог було задоволено, і ніхто з УЦК не вважав за можливе підписати відозви.

130

Відзнаки на шапках. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р. З книги Зенона Зеленого “Українське юнацтво в вирі Другої світової війни”, Торонто 1965р.

Набір українців був проведений німцями за сприяння офіцерів дивізії “Галичина” і Відділів Освіти та Навчання у Львові і Кракові. Перший табір “помічників Люфтваффе” був організований в м. Переворск (Західна Галичина), другий – у Неполоміцах, третій – у Дембіці біля Кракова.

124

Реконструкція українського СС-Юнака (з Галичини), 1944 р. Фото манекена в Тернопільськоу краєзнавчому музеї та фотореконструкція (однострій одягнутий на хлопця).

29 червня 1944 до Львова для прощання з батьками з Переворську прибуло 210 українських підлітків.

Під звуки оркестру, по вулицях міста бадьоро крокувала колона добре обмундированих, з національними відмінностями на уніформі, юнаків. Під час урочистої зустрічі з батьками прозвучало привітання губернатора Вехтера, членів ВУ і УЦК Все це нагадувало добре підготовлений пропагандистський трюк, спрямований на залучення нових добровольців.

126

Музейні експонати. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer),  1944 р.

10 липня Відділ Молоді в Україні за УЦК був реорганізований у Відділ опіки Молоді та Сім’ї, цілями якого були підготовка навчальних та виховних програм для шкіл при формуваннях “помічників”, залучення священиків для духовної опіки над підлітками, створення бібліотек, театрів, проведення концертів і лекцій у місцях дислокації таборів, а також опіка над родинами юнаків, які проходять службу.

Офіційним керівником молоді в німецьких формуваннях ППО, за дорученням УЦК, став проф. Т. Білостоцький, відомий педагог і  діяч товариства “Сокіл”.

127

Музейні експонати. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р.

12 липня було прийнято рішення про початок набору дівчат у віці 15-25 років для обслуговування прожекторних і підслуховуючих установок, служби у загороджувальних частинах ППО, що використовують прив’язні аеростати, в шпиталях, пунктах зв’язку, підрозділах постачання та транспорту, а також для роботи на фабриках, випускають боєприпаси, з майстерень. Вже 20 числа першого пропагандистські відозви про добровільний вступ до лав “СС – юначок” були направлені в табори біженців з України, кількість яких, з настанням Радянської Армії, все збільшувалася.

129

Музейні експонати. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р.

До кінця війни УЦК було відомо 272 пункту дислокації “помічників СС”, що розташовувалися на території Німеччини та Австрії. Крім того, 250 осіб перебували у Франції та 700 – у Голландії. У квітні 1945 р чисельність українського допоміжного персоналу ВПС і ПВО досягла 10 тис. осіб (в т.ч. 1200 дівчат). 150 українських “помічників”, що знаходилися в таборі в Егер, в квітні 1945 р. були переведені в ПВО в якості солдатів. 17-квітня вони, обмундировані в уніформу зенітників Люфтваффе, вже знаходилися в Берліні.

132

Нарукавна пов’язка. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р.

Деяка кількість “СС-юнаків” пройшли навчання в якості винищувачів танків (Panzerfaust), і, за відомостями УЦК, брали участь у вуличних боях у Берліні.

17 квітня 1945 р відбулося ліквідаційне засідання УЦК, в документах якого були оприлюднені втрати серед 10 тис. українських “вихованців СС” станом на 14 квітня -12 осіб (серед них 2 дівчини).

В останні дні боїв більшість молодих українців прагнуло потрапити в зони дії американських і англійських військ, але багатьох, які були громадянами СРСР, передали радянським військовим владам. Після фільтрації в таборах, значну частину неповнолітніх відпустили по домівках, але, вже на початку 1946 р., з формулюванням “за зраду Батьківщині”, засудили і відправили по етапу.

131

Національні символи для опасок на рукави для помічниць СС. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р. З книги Зенона Зеленого “Українське юнацтво в вирі Другої світової війни”, Торонто, 1965 р.

Ромбовидні кокарди росіян, українців і литовців, наприклад, представляли собою матерчаті ромби національних кольорів, а на кокардах естонців, латишів і білорусів були присутні емблеми їх молодіжних організацій (“Молодь Естонії”, “Латвійська молодіжна організація”, “Союз білоруської молоді”).

125

Знаки українських юнацьких протилітунських формацій (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer),  1944 р.

“Помічники ПВО” носили уніформу особливого зразка, яка включала блузу з сіро-блакитної тканини з відкритою застібкою (іноді до середини грудей) та нагрудними кишенями, штані з такого ж матеріалу, шинель і ремінь з пряжкою авіаційного зразка. У самому кінці війни на виготовлення цієї форми йшов також матеріал коричнево-сірого кольору, з котрого виготовлялося польове обмундирування вермахту зразка 1944 р.

128

Музейні експонати. Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р.

Нарукавні пов’язки мали забарвлення національних прапорів, а в їх центрі містилися ромби з характерною символікою: Андріївським хрестом у росіян, гербом “Погоня” у литовців, емблемами “Молоді Естонії”, “Латвійської молодіжної організації” і “Союзу білоруської молоді”.

134

Українські юнацькі протилітунські формації (СС юнацтво, Ukrainian Flakhelfer), 1944 р.

Емблема люфтваффе була присутня тільки на пряжці ременя (іноді над правою кишенею блузи носили німецьку авіаційну емблему , проте ця деталь не була передбачена регламентом).

Погони – невеликого розміру, чорні з блакитною випушенкою. Головний убір – кепі, таке ж, як у членів “Гітлерюгенду”, але не з чорного, а з сіро-блакитного (коричнево-сірого) сукна з матеряною або металевою ромбовидною кокардою національних кольорів.

137

Агітаційний плакат, 1944 р.

Українці використовували два варіанти пов’язок: вихідці зі східних областей – з тризубом, укладеним в ромб, а з західних – з галицьким левом. У грудні 1944 р. “помічники ПВО” стали іменуватися “вихованцями СС”, і їм було наказано носити на лівому рукаві чорний трикутник з рунами СС.

135

Молитва в протилітунській організації, 1944 р.

Українські помічники ППО іноді носили під трикутником стрічку з написом “юнак”.

Дівчата-“помічниці” носили обмундирування того ж покрою, що і хлопці, але з застібкою на ліву сторону і без погонів.

Замість пов’язки вони носили на лівому рукаві тільки ромбоподібну нашивку з національною емблемою.

136

Опаски на рукавах в молодіжній протилітунській організації

139

Присяга в протилітунській формації, 1944 р.

Задля чого вони воювали? Можна прочитати матеріали агітації та зрозуміти спонукаючи мотиви.

І зараз всі ці пропозиції звучать привабливо…

138

Агітація про вступ до лав юнацтва СС

Цитата:Йшла друга світова війна. Україна кривавилась між двома кровожерними імперіями. Ні одна із імперій не була зацікавлена в українцях як нації, а тільки, як гарматному м’ясі або тільки в нашій території. Війська свого ми не мали, оскільки не мали власної держави, а доля бездержавної нації така, що всі її сини воюють у різних військових формуваннях і по різні сторони барикад. Так було у XX-му столітті під час першої світової війни, так сталося і пізніше. Брат йшов на брата за чужі інтереси.

121

Присяга вояків 14-ї ваффен-гренадерської дивізії СС “Галичина”, 1943 р. З книги Девіда Літтлджона “Іноземні легіони Третього райха” (David Littlejohn. Foreigns Legions of the Third Reich)

Зголосилося до Дивізії 82 тис. осіб, у тому числі Тернопільська, Бережанська і Чортківська округи дали 9558 чоловік, із них Тернопіль дав 3118 чоловік. Із Тернополя прийнято 1749 новобранців. Всього ж у табори підготовки потрапило 11 тис. 578 чоловік. Головою окружної комісії військової управи Дивізії в Тернополі був Осип Гринкевич, Бережанської округи – Франц Баб’як, а Чортківської – Василь Бабій.

Latter version, &#119

Прапор 14-ї ваффен-гренадерської дивізії СС “Галичина”, 1943 р. З книги Девіда Літтлджона “Іноземні легіони Третього райха” (David Littlejohn. Foreigns Legions of the Third Reich)

Існує безліч спекуляцій навколо деяких моментів існування Дивізії. Одна із таких виникла, коли після англійського полону дехто із колишніх вояків захотів емігрувати до Канади і США. Але Канадський єврейський конгрес висловив протест проти в’їзду до Канади цих українців. От і імміграційний департамент Канади подав запит про минуле дивізії. Їх цікавило, чи була „якась підстава твердити про те, що дивізія брала активну участь у винищенні єврейського населення України”.

140

Прапор 14-ї ваффен-гренадерської дивізії СС “Галичина”, 1944 – 1945 рр. З книги Девіда Літтлджона “Іноземні легіони Третього райха” (David Littlejohn. Foreigns Legions of the Third Reich)

4 березня 1950 р. британський уряд надіслав відповідь: „Під час перебування в Італії ці люди були перевірені радянською та британською місіями. Вони засвідчили, що не було і немає ніяких підстав припускати, що хтось із них боровся проти західних союзників чи був задіяний у злочинах проти людства. Їхня поведінка відтоді, як вони прибули до цієї країни, була гарною, і вони ніколи і ні в чому не виказали своєю поведінкою якоїсь причетності до нацистської ідеології…”

UkrSSflag1-web

Прапор 14-ї ваффен-гренадерської дивізії СС “Галичина”, 1944 – 1945 рр. З книги Девіда Літтлджона “Іноземні легіони Третього райха” (David Littlejohn. Foreigns Legions of the Third Reich)

“За свідченням спеціальної місії Військового відомства, що мала на меті перевірити цих людей, вони пішли добровільно воювати проти Червоної Армії з націоналістичних міркувань під час окупації Західної України, коли було підписано нацистсько-радянський пакт. Незважаючи на те, що комуністична пропаганда постійно намагається зобразити їх і багатьох інших біженців як „зрадників” і „військових злочинців”, варто зазначити, що жодних звинувачень у воєнних злочинах не було висунуто ні радянським, ані іншим урядом проти когось із членів цієї групи”.

Джерело: Ігор Аркуша “Дивізія військ СС “Галичина”: правда і міфи”

142

Прапор першої стрілецької дивізії – справжній чи фейковий не відомо..

Наведені вище документальні свідчення з історії жовто-блакитного прапора мають достатньо суперечливий характер: з одного боку всі ці люди воювали разом з нацистами.

З іншого – вони боролись і гинули за свободу України.

Боролись проти комуністичного режиму, заради миру, спокою в домівках своїх рідних і близьких.

Для північних сусідів, які пов’язують жовто-блакитну символіку з дивізією СС “Галичина”, цей символ одразу сіє паніку та викликає глибоке занепокоєння.

Ось приміром, такий заголовок з минулорічної публікації на одному з расейських сайтів: “Ляшко воюет на востоке под флагом дивизии СС “Галичина”.

1402657287_2079171695

Світлина з сайту www.pikabu.ru Заголовок публікації: “Ляшко воюет на востоке под флагом дивизии СС “Галичина”. Опубліковано на початку літа 2014 р.

Здається Ляшко не має жодного відношення до цієї світлини.

Так само і прапор зображений на фото не є прапором СС “Галичина”.

Але, як “страшилка”, весь цей сумарний образ для наших сусідів є дуже дієвим.

А тепер спробуємо разом уявити: початок 1990-их років, у ВРУ, в переважній більшості своїй, колишні партійні діячі, люди з комуністичним минулим.

Чи могли б вони затвердити жовто-блакитний державним українським прапором?

Ви це уявляєте?
Мабуть, це було просто неможливо!  

143

Група канадських офіцерів (серед них і українці) на відкритті Українсько-Канадського клубу для вояків у Лондоні, орієнтовно 1945 р.

Натомість, для багатьох українців, в основному представників діаспори, жовто-блакитний прапор став єдиним справжнім символом визвольної боротьби українського народу.

144

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА м. Ріміні, Італія.

145

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

Полонені отримали жовто-синій прапор в подарунок від українців з Польського корпуса Андерса.

146

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

Усі одягнені в тропічну ДАК уніформу-Африканського корпусу Роммеля.

147

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

Священники посвячують прапор. Після цього здійснюється урочиста церемонія його підняття.

148

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

149

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

150

Урочистості в таборі полонених вояків 1-ї Української Дивізії УНА, 25 травня 1945 р.

155

Кадри з кінохроніки, присвяченої діяльності Пласта, зустріч учасників організації в липні 1947 р.

Ukrainian Scouting Centennial Jamboree - 100 years of Plast - YouTube

Кадри з кінохроніки, присвяченої діяльності Пласта, зустріч учасників організації в липні 1947 р.

151

Агітка до “Свята зброї” – робота Ніла Хасевича, 31 серпня 1948 р.

152

Вишито в 1949 р.

Напис на вишивці “Боже, дай волю Україні“.
Було створено в 1949 р. репресованою укра?нкою біля вікна товарняка по дорозі у сибірський табір.

153

Прапор УПА (світлина з книги “Рейд УПА в Румунію 1949 року”).

Напис на прапорі: “2-й Гайдацький загін. Хай живе УПА!”.

“Рейд УПА в Румунію 1949 року” – під такою назвою вийшла книга, яка є своєрідним фоторепортажем рейду 22 вояків підвідділу УПА до Румунії.

Автори книги – Василь Гуменюк та Віталій Манзуренко – віднайшли унікальні документи в архівах СБУ, зібрали фото та занотували спогади очевидців. Презентація видання пройшла 11 жовтня 2007 р., у Львові.

154

Ноти з повстанськими піснями, 1954 р.

157

Поштова марка, випущена польською «Солідарністю», присвячена боротьбі за незалежність народів СРСР, 1987 р.

Польська «Солідарність» підпільно випускала поштові марки, присвячені боротьбі за незалежність народів СРСР.
Вони виготовлялися у 80-их роках минулого століття.
Марки серії були присвячені республікам СРСР, які боролися за незалежність і потрапили під гніт більшовиків, – Литві, Латвії, Естонії, Україні, Грузії.
На “українській” марці зображення прапора розташоване правильно – золотий згори, блакитний знизу.
Зрозуміло, що нелегальні марки польської «Солідарності» не видавалися офіційно, а друкувалися в приватних таємних друкарнях. За їх зберігання можна було потрапити під суд.

Марка містить примітку: «Зараз під радянською окупацією».

gi-1504-5936-big

Поштова марка, випущена польською «Солідарністю», присвячена боротьбі за незалежність народів СРСР, 1987 р.

Цікаво, що на марці, присвяченій Білорусі міститься їх історичний біло-червоно-білий стяг.

158

Довідник “Альфа і Омега”, випущений в Естонії, 1987 р.

159

Пілотки, які використовуються Українськими Американськими ветеранами.

Українські Американські Ветерани (УАВ) – це неприбуткова організація в Сполучених Штатах Америки почесно звільнених ветеранів збройних сил Сполучених Штатів Америки, які є українцями за походженням. Служба внутрішніх доходів надала УАВ статус звільненого від оподаткування суб’єкта в 1984 році і в 1987 році УАВ була зареєстрована в штаті Нью-Йорк .

160

Члени Українських Американських Ветеранів зустрічаються з Комісаром Відділення військових та ветеранських справ Нью-Джерсі Майклом Уорнером після церемонії презентації до дня незалежності України.

Організація управляється Національним виконавчим комітетом, який складається з добровольців і очолюється Національним командиром, якого вибирають на Національному з’їзді.

172

Прапори різних держав (з імідж-стоку).

Прапори різних держав. Знайдете прапор України (Ukraine)?

163

Фани “Металіста” на стадіоні в Ленінграді у 1989 або 1990 році.

Фани “Металіста” з жовто-блакитним прапором на стадіоні в Ленінграді (так з 1924 до 1992 року називався Санкт-Петербург) приблизно в 1989 або 1990 році.
Тоді за такий прапор могли надовго запроторити до в’язниці…

Повертаючись до України: як вам ось такий Гігант з національними кольорами на борту?

bigmriya001-44

Ан-225 «Мрія» (Кодове ім’я НАТО — «Cossack»)

Ан-225 «Мрія» (Кодове ім’я НАТО — «Cossack») — найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ імені Антонова.
Ан-225 з максимальною спорядженою масою 640 000 кг є найважчим літаком у світі.
Дослідний зразок здійснив свій перший політ 21 грудня 1988 року, а в березні 1989 року в одному польоті з максимальною злітною масою понад 500 000 кг (1 100 000 фунтів) було встановлено 106 світових рекордів і рекордів для літаків цього класу.

164

Видання “Отчий поріг”, серпень 1989 р.

Одне з небагатьох сільських неформальних видань. “Отчий поріг” видавався активістами рухівського осередку села Куровичі Золочівського району Львівщини.

0001

Видання “Клейноди України“, 1991 р.

“Клейноди України (з Історії державної і національної символік)“.

Комплект з 33-х кольорових художніх сувенірних листівок.

Виданий редакцією журналу “Філософська і соціологічна думка” за участю Видавництва гуманітарної літератури «Абрис», 1991 р.

Дуже детальне грунтовне дослідження з історії національної символіки. Серед інших листівок, зокрема, містяться і нижченаведені.

20 Прапори

Видання “Клейноди України“, 1991 р.

ПРАПОРИ ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ І СИНЬО-ЖОВТИЙ. 

Знамена з левом були досить складні для виконання.

Масовим символом став прапор, що мав дві смуги «руських національних красок», тобто барв герба. За традицією він мав бути жовто-блакитним: угорі – жовтий (золотий) колір знака – лева, внизу – блакитний колір гербового щита.

Можливо, під впливом чорно-жовтого прапора Габсбургів або через те, що при описі герба першим називають колір саме щита, в Західній Україні зустрічався також прапор з оберненим розташуванням смуг (синьо-жовтий)”.

23 Прапори УНР

Видання “Клейноди України“, 1991 р.

ПРАПОРИ УНР 1918 р.

Оскільки М. Грушевський обстоював геральдичну традицію творення прапорів, державний прапор мав жовту смугу зверху. Той же порядок смуг мала військова кокарда-розетка, запроваджена як елемент однострою на початку 1918 р.

30 Проекти відзнак

Видання “Клейноди України“, 1991 р.

ПРОЕКТИ ДЕРЖАВНИХ ВІДЗНАК (за М. Битинським): ПРАПОРИ

Подібно до М. Грушевського, знавець геральдики М. Битинський також вважав, що ”властивий прапор” України повинен бути саме ”жовто-блакитний”, тобто із жовтою смугою зверху.

Блакитно-жовтому прапору відводилася роль крайового прапора Закарпатської України.

Військово-морський прапор, за прикладом ряду країн світу, мав би відрізнятися від прапору торговельного флоту вирізом із двома косицями.

32 Прапори УРСР

Видання “Клейноди України“, 1991 р.

ПРАПОРИ УРСР 1918, 1919, 1929, 1937, 40-х років.

У січні 1918 року на будинку Народного секретаріату у військових справах ’’висів червоний прапор, але в куточку, зверху біля древка, були нашиті дві смужки – жовта і блакитна” (Дм. Дорошенко).

Джерело: Видання “Клейноди України (з Історії державної і національної символік)“, 1991 р.

 

170

З протоколу № 2 засідання позачергової сесії Верховної Ради Української РСР, 24 серпня 1991 р.

24 серпня 1991 р. відбулося засідання позачергової сесії Верховної Ради Української РСР дванадцятого скликання.

Протокол № 2  про внесення національного українського жовто-синього прапору до залу засідань Верховної Ради фіксує:
“Виступ народного депутата України Лубківського Р.М. в якому він запропонував внести національний український жовто-синій прапор і встановити його в приміщенні і на куполі Верховної Ради“.

Кожен бажаючий може ознайомитись з текстом Постанови Верховної Ради України “Про Державний прапор України” (від 28.01.1992 р. за № 2067-ХІІ), що опублікована на офіційному сайті Верховної Ради України.

Але, які історичні, геральдичні, вексилологічні аргументи були використані для затвердження саме такого прапора, на сайті ВРУ не зазначається.

Нажаль, з картки цього документа не можливо встановити:
– хто підготував текст проекту цієї Постанови?
– в яких комітетах ВРУ вона розглядалась попередньо?
– на підставі чого було прийняте рішення про застосування саме СИНЬОГО кольору на прапорі України?
– на підставі чого було прийняте рішення про саме такий порядок розташування кольорів?  

Не зважаючи на монументальне значення символіки Держави та її вплив на всіх громадян цілої країни, ці питання поки що залишаються без відповіді.

10402741_865849730092247_5858197657398464224_n

Синьо-жовте поєднання кольорів на прапорах різних адміністративно-територіальних одиниць по всьому світу

Який досягнуто результат, затвердженням жовто-блакитного прапору?
Україна має прапор, з синім кольором згори, жовтим знизу.
Це – прапор, властивий для ряду адміністративно-територіальних одиниць, які не мають жодного відношення до України.

Синій колір, як стверджують прихильники цього поєднання кольорів, позначає небо, а жовтий – пшениця.
Але, якщо підійти до розгляду даного аргументу більш уважно, він виявляється брехливим та не обгрунтованим.

Натомість, застосування жовтого кольору згори, а блакитного знизу має низку підстав.

Нижче наводиться презентація, в якій викладено це більш детально (в нижній її частині, поруч з написом “1 of 11” тиснемо трикутничок, щоб побачити наступні слайди).

Можливо саме зараз час виправити помилку і затвердити національний жовто-блакитний прапор державним?
Як вважаєте?

173

Український стяг на старій листівці (початок 20 ст.)


Зайченко Олександр
, спеціально для сайту www.прапор.укр

Це – закінчення публікації.
Частина 1 тут
Частина 2 тут

4 comments to Забута історія національного прапора – частина 3

  • Mahasun

    Перепрошую якщо я був не уважним, але я не пригадую в усіх трьох частинах статті згадки про картину Іллі Рєпіна “Козаки пишуть листа…” Там чітко видно жовто-блакитний та червоно-чорний прапори позаду козаків. А автор витратив дуже багато часу на підготовку до написання цієї картина отримуючи консультації у істориків, проводячи опитування старих людей, роботу в архівах. Тож це, як мені видається, дуже гарний аргумент додатково до всіх тих, які були наведені у даній статті.

  • леся

    Діти інтуіітивно малюють жовтий зверху ! Дорослі дозвольте дітям бути дітьми! Це ііхнє право!!!

  • Микола Ч.

    Шкода що автори текстів на цьому сайті уникають важливоі истини: на старих фото-пластинках и неґативах (плівках)– НЕСЕНСИБІЛІЗОВАНИХ – жовтий колір був світлішиь за синій (не кажучи вже про блакитний). Це означає що на ч/білих фотопозитивах жовтий колір був темний.В 30-х роках фотоматеріяли використовувалися як СЕНСИБІЛІЗОВАНІ, так и НЕСЕНСИБІЛІЗОВАНІ, тому на них жовтий колір міг бути як темний, так и світлий. Иґноруючи це питаннє ми самі собі підкладаємо свиню.

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>